Експрес-аналіз

Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»

від 5 грудня 2019 року № 340-IX

05 грудня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії рейдерству» № 340-IX (надалі – «Закон»). Закон опубліковано 15 січня 2020 року. Згідно розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2абзаців першого – третього підпункту 3, підпункту 4 пункту 1, пунктів 2 та 3підпунктів 27-9 пункту 8, абзацу другого підпункту 8 пункту 10, абзаців першого – третього підпункту 5, підпункту 6, абзаців восьмого та дев’ятого підпункту 13, підпункту 21 пункту 11, абзаців першого – третього підпункту 1, абзаців першого – третього підпункту 2, підпункту 4 пункту 12, пункту 13 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону.

Законом внесено зміни до ряду Кодексів та Законів України.

Зміни до Земельного кодексу України

  1. Назву статті791викладено в новій редакції,а саме «Земельна ділянка як об’єкт цивільних прав». Також зазначену статтю доповнено частиною третьою, якою визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об’єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:
  2. поділу або об’єднання земельних ділянок;
  3. скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;
  4. якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

  • Кодекс доповнено нормою про те, що за домовленістю сторін може бути посвідчений нотаріально:

– договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (Стаття 1021);

–  договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (Стаття 1021).

  • Власник земельної ділянки, об’єкта нерухомого майна може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору:

–     про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)(Стаття 1021);

–     про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (Стаття 1021).

  • Зі статті 132 виключено застарілу норму про те, що додатком до договору, за яким здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась).
  • До статті 134 внесено зміни, згідно яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.
  • До статті 137, якою регулюється проведення земельних торгів, внесено зміни, якими передбачено, що підставою для державної реєстрації відповідного речового права переможця земельних торгів на земельну ділянку є документ про оплату разом з договором купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.
За домовленістю сторін може бути посвідчений нотаріально: –   договір про встановлення земельного сервітуту(стаття 100). Доповнено новою статтею 1261, Статтею вперше вводиться поняття поновлення договору: –    про встановлення земельного сервітуту, – про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) –    про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). Статтею встановлено процедуру поновлення: –    договору оренди землі, –    про встановлення земельного сервітуту, – про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) –    про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). Умову щодо поновлення таких договорів може бути встановлено в договорі. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, коли на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення, такий договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніше як за місяцьдо дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий
строк.  
*** набрання чинності через шість місяців з дня опублікування Закону

Зміни до Закону України «Про нотаріат»

  • У статті 34 перелік нотаріальних дій (правочинів), які вчиняють нотаріуси, доповнено посвідченням вимог про нотаріальне посвідчення правочину.
  • При цьому:

– у статті 34 упущено посвідчення вимог нотаріального засвідчення справжності власного підпису учасника товариства під час прийняття рішень з питань діяльності відповідного товариства (стаття 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»);

– у частині третій статті 34 до переліку документів, які викладаються нотаріусами на нотаріальних бланках, не внесено відповідних змін. Відповідно законодавство не передбачає викладення такого правочину, як вимога, на бланках нотаріальних документів;

– не передбачено підстав для припинення вимоги.

Зміни до Закону України «Про землеустрій»

  1. У статті 67 до переліку робіт із землеустрою, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету додано розробкутехнічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельних ділянок усіх форм власності, сформованих до 2004 року, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, а також земельних ділянок усіх форм власності, речові права на які (документи, що посвідчують права на них) зареєстровано до 1 січня 2013 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру.

Зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»

  1. Змінами до статті 13 встановлено, що з моменту державної реєстрації права власності на невитребувану (нерозподілену) земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
  2. Змінами до статті 141 встановлено, що з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку колективної власності, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди землі колективної власності, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору оренди до дня збирання врожаю

Зміни до Закону України «Про оренду землі»

  1. Змінами до статті 8 приведено у відповідність до законодавства питання державної реєстрації права суборенди земельної ділянки та встановлено, що державній реєстрації підлягає саме право суборенди, а не договір суборенди земельної ділянки.
  2. Перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки, визначених статтею 15, доповнено датою укладення договору оренди.
  3. Змінами до статті 19 врегульовано правила обчислення дати закінчення дії договору оренди, а саме від дати його укладення. При цьому право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
  4. Статтею 19 встановлено, що особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку земельну ділянку в оренду на строк, передбачений цією статтею, без права на поновлення договору оренди землі.

Якщо строк дії договору оренди землі, що не містить умови про його поновлення, закінчився у день або після смерті орендодавця, договір за заявою орендаря поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Зазначена заява має бути подана до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно протягом одного місяця з дня, коли орендарю стало відомо про смерть орендодавця. З моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку, передану в оренду особою, яка управляє спадщиною, або державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлою договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

  • Статтю 23 доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.
  • У статті 25 обов’язки орендаря земельної ділянки доповнено обов’язком  приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Назву і зміст статті 33 викладено в новій редакції. З моменту набрання чинності Законом статтею 33 визначається переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк та порядок його реалізації.Закон України «Про оренду землі» доповнено новою статтею 322, якою встановлено, щопоновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 1261 Земельного кодексу України. Змінами до розділу IX «Перехідні положення» встановлено: договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству”, у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 1261 Земельного кодексу України. Правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству”, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
*** набрання чинності через шість місяців з дня опублікування Закону

Зміни до Закону України

«Про ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР»

  1. Статтю 30 викладено в новій редакції.

Статтею регулюється порядок взаємодії інформаційних систем Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Встановлено, що Державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем забезпечують у режимі реального часу отримання:

  • органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права на земельні ділянки, їх обтяження, а також про ціну (вартість) земельних ділянок, речових прав на них чи розмір плати за користування земельною ділянкою;
  • державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно відомостей з Державного земельного кадастру про речові права на земельні ділянки, зареєстровані до 2013 року, а також відомостей з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Відповідні зміни також внесено до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

  • Взаємодія інформаційних систем Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, спільно з Міністерством юстиції України.
  • Статтю 36 доповнено частиною шостою, якою встановлено оприлюднення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відомостей з Державного земельного кадастру, визначених цією статтею, у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
  • Статтю 38 викладено в новій редакції та змінено порядок користування відомостями Державного земельного кадастру.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що для фізичних та юридичних осіб відомості Державного земельного кадастру надаються за бажанням заявника:

  • у паперовій формі;
  • в електронній формі через Публічну кадастрову карту, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.
  • 5.     Передбачено, що доступ до відомостей Державного земельного кадастру надається нотаріусам, у тому числі через Публічну кадастрову карту, за умови ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
  • 6.     Відомості Державного земельного кадастру, отримані в паперовій чи електронній формі, мають однакову юридичну силу.
  • Витяг з Державного земельного кадастру надається в паперовій або електронній формі та містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права на земельну ділянку, що виникли після 1 січня 2013 року, а також за бажанням заявника – відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про речові права на земельну ділянку, їх обтяження, одержані в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
  • Отримання нотаріусами витягу з Державного земельного кадастру є обов’язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складання заповітів).
  • Витяг з Державного земельного кадастру в паперовій формі надається заявникув день надходження заяви. Витяг з Державного земельного кадастру в електронній формі надається в режимі реального часу.
  • Витяг з Державного земельного кадастру в паперовій формі надається без використання спеціальних бланків, проставлення печатки та містить обов’язкове посилання на Державний земельний кадастр. Обов’язковим атрибутом витягу є QR-код, що містить інформацію про документ.
  • Витяг з Державного земельного кадастру в електронній формі оформлюється відповідно до Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”.
  • За надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку справляється адміністративний збір в розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 41).
  • Адміністративний збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому надається відповідна адміністративна послуга.
  • 14.    За надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що містить відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додатково сплачується адміністративний збір за надання інформації з цього реєстру відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

  1. Виключено положення про те, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про об’єкти та суб’єктів речових прав (зміни до пункту 2 частини першої статті 2,пункту 5 частини третьої статті 10).
  2. Змінено визначення терміну «обтяження» (пункт 5 частини першої статті 2):

обтяження – заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевогосамоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

При цьому не внесено відповідних змін до переліку заявників щодо обтяження в частині органів місцевого самоврядування.

  • Змінено визначення терміну «реєстраційна дія» (пункт 9 частини першої статті 2):

реєстраційна дія– державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

З визначення терміну «реєстраційна дія» виключено внесення змін до записів та скасування державної реєстрації прав.

  • З переліку речових прав, похідних від права власності, визначеного пунктом 2 частини першої статті4 виключено іпотеку.
  • Пунктом 4 частини першої статті4, який викладено в новій редакції, визначено перелік обтяжень речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, а саме:
  • заборона відчуження та/або користування;
  • арешт;  
  • іпотека;
  • вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
  • податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
  • інші обтяження відповідно до закону.

Таким чином, після набрання чинності Законом іпотека є обтяженням речових прав на нерухоме майно.

  • Статтю 4 доповнено частиною другою, якою передбаченопроведення державної реєстрації змін уразі:

– визначення часток у праві спільної власності

– їх зміни,

– зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності,

– зміни правонабувача речового права, похідного від права власності,

– строку дії такого речового права,

– зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав,

– зміни умов обтяження.

При цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.

  • Частину п’яту статті 12 викладено в новій редакції.

Згідно змін відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Ця норма не поширюється на випадки використання таких відомостей у судових спорах, пов’язаних з визнанням чи поновленням речових прав.

  • Зміна ідентифікаційних даних суб’єкта речового права, обтяження речового права та/або зміна характеристик об’єкта нерухомого майна не впливають на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
  • Законом виключено можливість внесення змін до записів (відомостей) Державного реєстру прав щодо зміни технічних характеристик об’єкта нерухомого майна за заявою про внесення таких змін.

Абзацом 6 частини п’ятої статті 12 встановлено, що зміни характеристик об’єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, вносяться під час проведення державної реєстрації права власності на такий об’єкт у результаті вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав.

  1. Статтю 14 викладено в новій редакції.

Змінами доповнено перелік підстав для закриття розділуДержавного реєстру прав та реєстраційної справи випадком скасування державної реєстрації земельної ділянки.

  1. Також врегульовано питання наявності в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об’єкт нерухомого майна в результаті допущеннятехнічної помилки. Передбачено закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи, що відкриті пізніше.

У разі якщо у зв’язку з наявністю в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об’єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки виявлено суперечності між зареєстрованими речовими правами, закриття розділу Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі судового рішення.

  1. Закритий розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про закриття розділу Державного реєстру прав на об’єкт нерухомого майна відкривається новий розділ та формується нова реєстраційна справа.

  1. У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав щодо:

– об’єкта нерухомого майна, який поділяється,

– об’єкта, з якого здійснюється виділ частки,

– об’єктів, які об’єднуються,

– об’єкта незавершеного будівництва,

– об’єкта, щодо якого відкрито помилковий розділ,

за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов’язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.

  1. Згідно змін до статті 17 (частину другу викладено в новій редакції) реєстраційна справа включає:

–     заяви на проведення реєстраційних дій,

–     документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії,

–     документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій,

–     відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав,

–     запити державного реєстратора,

–     документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

  1.  Реєстраційна справа ведеться велектронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної діїавтоматично включаються:

–     заяви, сформовані або подані в електронній формі,

–     електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі,

–     документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі,

–     документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій,

–     відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав,

–     електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі,

–     електронні копії документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

При цьому частиноюпершою статті 17 встановлено формування реєстраційної справи в електронній та паперовій формі та частина третя статті 17 передбачає зберігання реєстраційної справи протягом 10 років з дати закриття розділу і реєстраційної справи. Ці норми не зазнали змін.

  1.  Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику.
  2. Заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років:

–   заява, подана в паперовій формі,

–   документ про сплату адміністративного збору,

–   запити державного реєстратора в паперовій формі,

–   документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

  1. Виключено частину четверту статті 17, якою передбачаласяпередача реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані під час проведення такої реєстрації, державним реєстратором, який не перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, до відповідного суб’єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі.
  2. Статтю 18доповнено частиною четвертою, якою передбачено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов’язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до
1 січня 2013 року.

  • До статті 19 внесено зміни щодо строків державної реєстрації.

Реєстраційні дії здійснюються у день реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадків, передбачених статтею 19.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадку, передбаченого статтею 312.

ВИКЛЮЧЕНО:

– порядок обчислення строків в годинах;

-строк державної реєстрації обтяжень, іпотеки протягом двох днів.

  • Перелік підстав для неприйняття заяви про проведення реєстраційних дій доповнено двома новими підставами, а саме:

–     не встановлено обсягу повноважень заявника на подання відповідної заяви;

–     відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).

  • Змінами до пунктів 1, 2 та 4 частини четвертої статті 24 та доповненням  цієї частини пунктом 8 уточнено та доповнено випадки, коли відмова в державній реєстрації прав з підстави наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно не застосовується, а саме у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що є невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

8) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору – у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна.

  • Змінами до статті 25 щодо заявивласника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій:

–     строк прийняття державним реєстратором рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об’єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій не подано судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, з десяти робочих днів змінено на п’ятнадцять календарних днів.

–     передбачено можливість повторного подання заяви власником щодо одного і того самого об’єкта нерухомого майначерез п’ять  календарних днів з дня завершення вищезазначеногоп’ятнадцятиденного строку, а в разі відкликання попередньої заяви – через п’ять календарних днів з дня такого відкликання;

–     повторне подання власником об’єкта нерухомого майна заяви про вчинення реєстраційних дій щодо одного і того самого об’єкта нерухомого майна, у разі якщо за попередньою заявою подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, можливе через п’ять календарних днів з дня реєстрації судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, відповідно до статті 31цього Закону.

  • Статтю 26 викладено в новій редакції.
  • Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.

  • У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.
  • У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.
  • 28.  Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.
  • Водночас слід звернути увагу на те, що термін «поновлення» Закон застосовує виключно щодо правочинів, предметом яких є земельні ділянки, та у визначених Законом випадках.
  • Законом виключено можливість внесення будь-яких змін до записів (відомостей) Державного реєстру прав (крім виправленнятехнічної помилки), в тому числі щодо:

– видачі дубліката документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно,

– зміни технічних характеристик об’єкта нерухомого майна.

  • У разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав:

– державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися;

  • у разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом “в” пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, – посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів;
  • У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.
  • Відомості ДРРП не підлягають скасуванню (вилученню).

У випадку скасування рішення державного реєстратора – проводиться державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до Закону.

  • У зв’язку з цим встановлено:

– що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав);

– у разі скасування рішення державного реєстратора на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону;

– державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

  • Статтю 29та її назву викладено в новій редакції: «Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року».
  • Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, а також зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.
  • Передбачено перенесення з Державного земельного кадастру відомостей про:

співвласників земельної ділянки до розділу Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації права спільної власності на земельну ділянку щодо одного із співвласників, у разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про право спільної власності на земельну ділянку із зазначенням усіх співвласників, перенесених з Державного реєстру земель;

інші речові правана земельну ділянку, похідні від права власності, що виникли до 01 січня 2013 року, до розділу Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

  • Перенесення здійснюється на підставі відомостей Державного земельного кадастру.
  • Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації права оренди, за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права, похідні від права власності, у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі прав.

При цьому строк такого речового права, у тому числі оренди, обраховується відповідно до строку дії договору оренди, що обраховується з дня його укладення.

  • Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.
  • Статтю 30 викладено в новій редакції та встановлено, що державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду в порядку, визначеному статтями 13141 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.
  • Статтю 301 доповнено частиною четвертою, яка передбачає проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, що входить до складу спадщини та перебуває в управлінні органу місцевого самоврядування, без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.
  • Змінами до статті 38 встановлено відповідальність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації прав за розголошення відомостей, одержаних ними в результаті проведення реєстраційних дій.
  Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об’єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майнаі ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав (частина перша статті 12).Відомості, що вносяться до Державного реєстру прав(стаття 13): – про земельну ділянку – відомості про її кадастровий номер – відомості про поновлення договоруоренди землі, суборенди землі, земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію, якщо це передбачено таким договором, із зазначенням строку, передбаченого договором –про ціну (вартість) нерухомого майна, ціну (вартість) речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном – вносяться виключно під час державної реєстрації набуття прав на підставі документів, поданих для такої реєстрації. У разі відсутності в документах, поданих для державної реєстрації прав, відповідних відомостей про ціну (вартість) такі відомості не вносяться до Державного реєстру прав, а додаткові документи для їх отримання не вимагаються. *** набрання чинності через шість місяців з дня опублікування Закону

Зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»

  1. У пункті 5 частини четвертої статті 9 визначено, що в Єдиному державному реєстрі про фізичну особу – підприємця містяться відомості про місцезнаходження (адресу місця проживання, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою – підприємцем).
  2. У частині першій статті 28 перелік підстав для відмови у державній реєстрації доповнено новою підставою – порушення встановленої учасником вимоги нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи (пункт 71).

Розділом ІІ Закону «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено:

1. Відомості про передачу в іпотеку нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як речове право, похідне від права власності, вважаються відомостями цього реєстру як обтяження речових прав без необхідності проведення реєстраційних дій чи внесення відповідних змін до договорів іпотеки.

2. Судові рішення про:

– скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

– про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

– про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” до набрання чинності цим Законом.

3. Заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстровані у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, строк зупинення яких на день набрання чинності цим Законом становить більше трьох місяців, вважаються відкликаними та не впливають на черговість розгляду заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

4. До 01.01.2022 має бути забезпечене автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб’єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

НОВИЙ ПРАВОЧИН – ВИМОГА НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНУ/ЗАСВІДЧЕННЯ СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСУ   Власник земельної ділянки, об’єкта нерухомого майна може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору:     провстановлення земельного сервітуту(стаття 100 Земельного кодексу України); –     договору оренди землі (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»); –     договору (внесення змін до договору), предметом якого є нерухоме майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню(Стаття 209 Цивільного кодексу України). Учасник приватного підприємства може встановити:вимогу нотаріального посвідчення правочину предметом якого є частка такого учасника у статутному капіталі відповідного підприємстватаття 113 Господарського кодексу України)Учасник товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю може встановити: –     вимогу нотаріального засвідчення справжності власного підпису під час прийняття рішень з питань діяльності відповідного товариства (стаття 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») та/або –     вимогу нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі відповідного товариства, в тому числі щодо відчуження, застави (статті 5, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Вимога, встановлена щодо об’єкта нерухомого майна, земельної ділянки є обтяженням речових прав та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.У зв’язку з цим перелік виключень, коли відмова в державній реєстрації прав з підстави наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно не застосовується, доповнено випадком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору – у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна (пункт 8 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).Відомості про вимогу щодо юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньтаття 113 Господарського кодексу України, стаття 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).Власник земельної ділянки, об’єкта нерухомого майна, учасник приватного підприємства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністютакож може скасувати вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. *** набрання чинності через шість місяців з дня опублікування Закону  

Комісія Нотаріальної палати України

з аналітично-методичного забезпечення

нотаріальної діяльності