ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ

Закону України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо захисту права власності»

№ 159-IX від 3 жовтня 2019 року

Розділ І. Загальні положення

  1. З числа суб’єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виключені акредитовані суб’єкти.
  • Встановлено, що під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов’язково використовує відомості (у тому числі відомості, що містять персональні дані особи) реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (пункт 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 31 частини другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Перелік цих реєстрів та інформаційних систем не є вичерпним.

На сьогодні отримання відомостей з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів здійснюється в порядку інформаційної взаємодії.

Використання відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного реєстру довіреностей, Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, інших реєстрів, яке здійснюється державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу, не передбачає їх сканування до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно / Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

  • Посилено захист державних реєстрів від несанкціонованих проникнень (підключень), а саме встановлено, що доступ державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюється шляхом багатофакторної аутентифікації (частина восьма статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина шоста статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
  • Встановлено обов’язок державного реєстратора:
    • визначати обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб;
    • перевіряти цивільну правоздатність та дієздатність юридичних осіб;
    • перевіряти повноваження представника фізичної або юридичної особи.

Зазначені вище дії державний реєстратор зобов’язаний вчинити:

а) під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина четверта статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Виключенням є випадки проведення державної реєстрації:

  • у результаті вчинення нотаріальних дій;
    • на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування;

б) під час проведення державної реєстрації змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи приватного права (частина четверта статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Виключенням є проведення державної реєстрації:

  • у разі якщо такі зміни відбулися в результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;
    • у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;
    • на підставі судового рішення.
  • Згідно частини четвертої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частин четвертої, п’ятої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо:
    • особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві;
    • особи, яка набуває певних речових прав;
    • засновника (учасника), якому належить частка у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;
    • особи, яка набуває частку у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;
    • особи, якою набуваються майнові (корпоративні) права в юридичній особі;
    • особи, якій належать майнові (корпоративні) права в юридичній особі.
  • Визначено порядок перевірки державним реєстратором цивільної правоздатності та дієздатності фізичної, юридичної особи, обсягу повноважень представника фізичної або юридичної особи (частини п’ята, шоста статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина п’ята статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

6.1.    Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи здійснюється:

  • щодо громадянина України – шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян;
    • щодо іноземця або особи без громадянства – на підставі документа, що посвідчує його особу і є підставою для перебування в Україні.

Вимоги щодо цивільної правоздатності фізичної особи та її обсяг визначено статтями 24, 25 Цивільного кодексу України, вимоги щодо цивільної дієздатності – статтями 30-34 Цивільного кодексу України, про умови надання повної цивільної дієздатності зазначено у статті 35 Цивільного кодексу України, щодо обмеження дієздатності, визнання особою недієздатною, поновлення цивільної дієздатності зазначено у статтях 36-42 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, на виконання вимог зазначених вище змін перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи – громадянина України здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відсутності актового запису про смерть особи.

На виконання вимог зазначених вище змін у випадках набуття або надання повної цивільної дієздатності у відповідності до статей 34, 35 Цивільного кодексу України, або в інших випадках, перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи – громадянина України здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відповідного актового запису.

6.2.    Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи здійснюється:

а)         юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України: шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності;

б)         юридичної особи – нерезидента:

  • в процедурі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: на підставі документа, що підтверджує реєстрацію такої особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), та її установчих документів (їх копій), що легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено чинними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
  • в процедурі державної реєстрації змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи приватного права: на підставі витягу з відповідного реєстру, що ведеться країною резидентства такої юридичної особи, оформленого з дотриманням правил легалізації документів для дії за кордоном, та, за необхідності, її установчих документів (їх копій), належним чином легалізованих.

6.3.    У разі подання заяви на проведення реєстраційних дій уповноваженою на те особою державним реєстратором встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи (частина шоста статті 18, частина перша статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина п’ята статті 6, частина друга статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є:

а)        документ, що підтверджує повноваження законного представника особи;

б)        нотаріально посвідчена довіреність;

в)                відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про особу, уповноважену діяти:

  • від імені юридичної особи – в сфері державної реєстрації прав;
  • від імені юридичної особи, фізичної особи-підприємця – в сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Якщо представництво здійснюється за довіреністю, нотаріально посвідченою відповідно до законодавства України, встановлено обов’язок державного реєстратора здійснювати перевірку дійсності такої довіреності за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

В питанні визначення, чи є довіреність нотаріально посвідченою відповідно до законодавства України, слід звернути увагу на наступне. Згідно зі статтями 34, 38 Закону України «Про нотаріат» нотаріально посвідченими є довіреності, що посвідчені нотаріусами та консульськими установами України.

Довіреності, які посвідчені консульськими установами України, можуть бути прийняті державним реєстратором для проведення реєстраційних дій за умови їх реєстрації у Єдиному реєстрі довіреностей, оскільки державний реєстратор зобов’язаний перевірити дійсність нотаріально посвідченої довіреності за цим реєстром.

Довіреності, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де немає нотаріусів, та іншими посадовими особами, що перелічені в частині третій статті 245 Цивільного кодексу України та частині другій статті 40 Закону України «Про нотаріат», лише прирівнюються до нотаріально посвідчених і не можуть підтверджувати повноваження представника для цілей проведення реєстраційних дій.

Для підтвердження повноважень представників іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб або підтвердження дійсності документів, складених/пов’язаних з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, рекомендовано застосовувати вимоги Закону України «Про міжнародне приватне право».

  • Закріплено обов’язок державного реєстратора встановлювати особу заявника у випадку подання заяви (документів) на проведення реєстраційних дій у паперовій формі та визначено перелік документів, за якими встановлюється особа заявника (частина перша статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина друга статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Особа громадянина України встановлюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Особа іноземця або особи без громадянства встановлюється за національним, дипломатичним чи службовим паспортом іноземця або іншим документом, що посвідчує особу іноземця або особи без громадянства.

  • Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови підписання її заявником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри (частина перша статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина третя статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
  • Зазнали змін частина шоста статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина шоста статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Так, перелік рішень, які приймаються Міністерством юстиції України та його територіальними органами за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у випадку її повного або часткового задоволення, доповнено наступними рішеннями:
  • про усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
  • про скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав (в сфері державної реєстрації прав);
  • про скасування рішення про зупинення розгляду заяви та проведення державної реєстрації прав (в сфері державної реєстрації прав).

В сфері державної реєстрації прав з повноважень Міністерства юстиції України та його територіальних органів виключено прийняття рішення про внесення змін до записів Державного реєстру прав.

Одночасно встановлено, що у разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб’єктами державної реєстрації рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

  1. Передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб’єктів державної реєстрації Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації приймає вмотивоване рішення про направлення на обов’язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію відповідно до покладених на них законом обов’язків (пункт 5 частини другої статті 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 5 частини другої статті 341 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Підвищення професійного рівня та кваліфікації нотаріусів України регулюється окремо спеціальним Законом України «Про нотаріат».

  1. Встановлено повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення  критеріїв, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації (частина четверта статті 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина четверта статті 341 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
  1. Підвищено розмір адміністративних штрафів за порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та порушення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлених статтями 16611, 16623 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Порушення, встановлені цими статтями, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від чотирьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за повторні протягом року правопорушення встановлений штраф від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  1. Відтепер більш детально врегульовано питання проведення державної реєстрації прав (державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу) у випадках, коли нотаріус не має можливості самостійно здійснити таку реєстрацію (частини сьома – дев’ята статті 312, абзац п’ятий частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина третя статті 4, частина третя статті 341 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

13.1.                 За наявності поважних причин (надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), державна реєстрація у результаті вчинення відповідної нотаріальної дії може бути проведена іншим нотаріусом за домовленістю із ним та за попереднім письмовим повідомленням відповідного територіального органу Міністерства юстиції України із зазначенням поважних причин, відомостей про нотаріуса, що проводитиме державну реєстрацію, та строку відсутності.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта. При цьому зазначені в цьому законі обставини непереборної сили – це надзвичайні та невідворотні обставини, які мають вплив на необмежене і невизначене коло суб’єктів, не охоплюють всі можливі поважні причини, які є непереборною силою в рамках законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, за наявності поважних причин, зокрема у випадку блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, враховуючи наявність доступу до реєстрів для отримання необхідної інформації (здійснення перевірок) нотаріус має можливість вчиняти всі нотаріальні дії у повному обсязі, для чого йому достатньо:

  • домовитись з іншим нотаріусом, який здійснюватиме державну реєстрацію в результаті вчинення нотаріальних дій;
  • письмово повідомити відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України із зазначенням встановлених законом відомостей.

13.2.                   Передача заяв на проведення державної реєстрації прав / змін до відомостей про юридичну особу до іншого нотаріуса здійснюється відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно / Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Вбачається, що це стосується випадків, коли заяви про державну реєстрацію вже зареєстровані (документи подані) та нотаріус має можливість і бажання домовитись з іншим нотаріусом про передачу йому заяв для завершення державної реєстрації.

13.3.                 Як і до прийнятих змін, у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно / Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб’єкту державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса.

13.4.                 У разі смерті нотаріуса, оголошення його померлим чи безвісно відсутнім у порядку, встановленому законом, або якщо нотаріус за станом здоров’я не може вчинити реєстраційні дії, припинення або зупинення діяльності такого нотаріуса, передача заяв на проведення державної реєстрації до іншого нотаріуса здійснюється за рішенням відповідного територіального органу Міністерства юстиції України.

Розділ ІІ. Зміни до Закону України «Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

  1. Закріплено принцип одночасності вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав. Відповідну норму додано до загальних засад державної реєстрації прав (пункт 21 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», далі в цьому розділі – Закон).
  • Частину п’яту статті 3 Закону, яка регулює питання територіальності державної реєстрації прав, викладено в новій редакції.

Виправлено стилістичну помилку, без зміни суті сформульовано принцип територіальності таким чином: державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відтепер на підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох зазначених вище адміністративно-територіальних одиниць або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Не зазнала змін територіальність державної реєстрації обтяжень речових прав, яка проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Як і раніше, державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим – третім частини п’ятої статті 3 Закону. Виключення – випадок, передбачений статтею 321 Закону; однакстатті 321 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містить.

Разом з цим, розділ V Закону доповнено новою статтею 312. Нормами цієї статті реалізовано принцип одночасності вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав, доданий до частини першої статті 3 Закону. Стаття 312 встановлює спеціальні норми, що регулюють державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва. За загальним правилом державна реєстрація прав одночасно із вчиненням нотаріальної дії проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, обмеження територіальності реєстрації речових прав, встановлені для державних реєстраторів частиною п’ятою статті 3 Закону, не поширюються на нотаріусів, які проводять одночасно із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень, державну реєстрацію прав у результаті вчинення цієї нотаріальної дії.

  • З повноважень державних, приватних виконавців виключено здійснення державної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки (пункт 3 частини першої статті 10 Закону).
  • Встановлено, що державний реєстратор обов’язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у таких випадках:
    • під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року;
    • під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор не зобов’язаний запитувати зазначену вище інформацію у разі:

  • наявності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав;
  • наявності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом;
  • якщо відповідні документи були подані заявником,
    • коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв’язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв’язку з вчиненням такої дії.
  • Визначено кількість заяв, які подаються в сфері державної реєстрації прав в окремих випадках (частина восьма статті 18 Закону).

Так, за загальним правилом заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об’єкта нерухомого майна.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об’єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно. При цьому одна заява подається лише у разі, якщо право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за тим самим набувачем (набувачами).

Одна заява про державну реєстрацію права власності може подаватися співвласниками лише у разі одночасного набуття права спільної сумісної або спільної часткової власності на об’єкт нерухомого майна.

Слід звернути увагу, що заяви про державну реєстрацію інших речових прав, похідних від права власності, а також обтяжень речових прав завжди подаються кожним заявником окремо і лише щодо одного обʼєкта нерухомого майна.

Враховано технічні особливості програмних засобів ведення Державного реєстру прав та встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності подаються дві заяви у разі, якщо у Державному реєстрі прав не відкрито розділ на один з об’єктів нерухомого майна:

  • житловий будинок, будівлю, споруду, об’єкт незавершеного будівництва;

або:

  • на земельну ділянку, на якій розташований один із зазначених вище об’єктів.
  • Встановлено, що надання інформації з Державного реєстру прав у електронній формі здійснюється у режимі реального часу (абзац другий частини другої статті 19 Закону).
  • Доповнено перелік суб’єктів, яких державний реєстратор невідкладно повідомляє про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій. Такими суб’єктами, крімвласника об’єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, є також відповідні користувач, обтяжувач. Повідомлення здійснюється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Порядок повідомлення власника об’єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина перша статті 20 Закону).

Слід зазначити, що відповідно до чинної редакції пункту 111 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, повідомлення здійснюється державним реєстратором у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про електронну адресу власника, як адреси для зворотного зв’язку, шляхом надсилання на таку електронну адресу інформації в електронній формі про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові заявника з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Дія цього пункту не поширюється на випадки державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії за умови вчинення відповідної нотаріальної дії за безпосередньої участі власника об’єкта нерухомого майна, державної реєстрації права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину або державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно на підставі договору довічного утримання чи спадкового договору.

  • Перелік підстав для неприйняття заяви про проведення реєстраційних дій доповнено наступною: якщо не встановлено особу заявника (частина четверта статті 20 Закону).
  • Передбачено, що виготовлені шляхом сканування електронні копії з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів, поданих для проведення реєстраційних дій, долучаються, окрім заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав, також і до реєстраційної справи в електронній формі (частина п’ята статті 20 Закону).
  1. Встановлено, що у разі подання заяви про проведення реєстраційних дій в електронній формі така заява за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації, про що за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру повідомляється заявник (частина шоста статті 20 Закону).
  1. Передбачено надання Витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію, який за бажанням заявника надається у паперовій формі, з проставленням підпису та печатки адміністратора центру надання адміністративних послуг у разі отримання витягу шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг (абзац другий частини першої статті 21 Закону).
  1. Під час здійснення державної реєстрації прав передбачено перевірку на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень не лише поданих документів, а також відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем (пункт 4 частини першої статті 18 Закону).
  1. Однією з підстав для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав є неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційнихсистем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року(пункт 2 частини першої статті 23 Закону).
  1. У частині першій статті 24 Закону уточнено деякі підстави для відмови в державній реєстрації прав. Так підставу: «заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію» замінено на наступну: «документи подано до неналежного суб’єкта державної реєстрації прав, нотаріуса»; у пункті 12 слово “зокрема” замінено словами “у тому числі” і тепер ця підстава є такою: «заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці».

Слід зазначити, що заміна слів “зокрема” на “у тому числі” не вплинула на зміст норми закону, яка охоплює усі випадки наявності у Єдиному реєстрі боржників записів про особу.

  1. Передбачено можливість внесення відповідних змін до записів Державного реєстру прав у випадку видачі дубліката документа, який посвідчує право власності на нерухоме майно (частина перша статті 26 Закону).
  1. Законом вводиться норма, якою нотаріусам, щодо яких прийнято рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону (абзац 4 частини третьої статті 371 Закону).

Таким чином, гарантується здійснення нотаріусами своїх професійних обов’язків у відповідності до Закону України «Про нотаріат», а саме – здійснення нотаріальної діяльності та вчинення усіх без виключень передбачених законодавством нотаріальних дій.

Розділ ІІІ. Зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
щодо особливостей державної реєстрації прав
у результаті вчинення нотаріальних дій
з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва

  1. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі в цьому розділі – Закон) доповнено статтею 312 «Особливості державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва».
  • Статтею 312 Закону змінено строки державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень. Так, частиною першою цієї статті встановлено, що така реєстрація проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, крім випадків, передбачених цією статтею.
  • У разі якщо у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, необхідно проводити декілька реєстраційних дій або реєстраційні дії щодо декількох об’єктів, державна реєстрація прав проводиться поступово в міру завершення попередньої реєстраційної дії (абзац перший частини другої статті 312 Закону).

З огляду на зміст наведеної норми, слід звернути увагу на наступне. Згідно з частиною девʼятою статті 18 Закону датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав; відповідно до частини восьмої цієї ж статті заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. З урахуванням зазначеного нотаріусу слід застосовувати абзац перший частини другої статті 312 Закону таким чином, щоб була дотримана одна із загальних засад державної реєстрації прав – одночасність вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав.

  • Якщо в межах однієї спадкової справи здійснюється одночасна видача декількох свідоцтв про право на спадщину, що має наслідком проведення декількох реєстраційних дій щодо різних суб’єктів речового права або реєстраційних дій щодо декількох об’єктів, державна реєстрація прав проводиться після видачі таких свідоцтв про право на спадщину.

З урахуванням положень частини восьмої статті 18 Закону можна зробити висновок, що в такому випадку нотаріус самостійно формує і реєструє щодо кожного об’єкта нерухомого майна (об’єктів, передбачених абзацом другим статті 18 Закону, крім випадків, коли на один з таких об’єктів не відкрито розділ у Державному реєстрі прав) одну заяву про державну реєстрацію прав співвласників, які набуваються одночасно внаслідок видачі таких свідоцтв про право на спадщину.

  • Визначено, що державна реєстрація припинення іпотеки на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, що реалізовувалося, у тому числі як предмет іпотеки, проводиться нотаріусом одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно у результаті видачі ним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) або свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися (частини третя статті 312 Закону).

Вбачається, що у такому випадку державна реєстрація припинення іпотеки може здійснюватись в межах процедури державної реєстрації права власності, без формування і реєстрації нотаріусом окремої заяви.

  • Державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям (частини четверта статті 312 Закону).

Враховуючи, що нотаріус, який знімає заборону відчуження нерухомого майна, не вчиняє нотаріальну дію, державна реєстрація припинення обтяження речових прав в результаті зняття такої заборони має здійснюватись на загальних засадах, з подачею належним заявником заяви про державну реєстрацію прав.

  • Змінами до статті 19 Закону передбачається, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться у строки, визначені статтею 312 цього Закону.

Згідно статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Статтею 312 Закону будь-який строк, визначений роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, не встановлений. Визначення «одночасно», «поступово в міру завершення попередньої реєстраційної дії», «строк відсутності» є оціночними та такими, що не відповідають поняттю «строк», встановленому Цивільним кодексом України.

Частиною 6 статті 312 Закону передбачено, що нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, граничний строк для проведення державної реєстрації в результаті вчинення нотаріальної дії законом не встановлений; загальні строки проведення реєстраційних дій, передбачені статтею 19 Закону, на випадки такої реєстрації нотаріусом не поширюються. Разом з цим, для недопущення порушення прав та інтересів осіб, нотаріусу доцільно розглядати загальні строки, передбачені статтею 19 Закону, як рекомендовані. З урахуванням технічних особливостей реєстру щодо зазначення строку розгляду заяви можливо вказані строки обирати у відповідному полі заяви.

  • У разі нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов’язується з настанням певної обставини (подія, відкладальна умова), а також у разі, якщо у результаті вчинення нотаріальної дії утворюються нові об’єкти нерухомого майна, що потребує здійснення власником дій, спрямованих на формування (створення) нерухомого майна, державна реєстрація прав проводиться після настання певної обставини, формування (створення) нерухомого майна будь-яким державним реєстратором з урахуванням частини п’ятої статті 3 цього Закону в порядку та строки, передбачені статтею 19 Закону (частина п’ята статті 312 Закону).
  • Змінено порядок реєстрації заяв у сфері державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень. Нотаріус одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом (частина шоста статті 312 Закону).

З урахуванням положень частини першої статті 18, абзацу першого частини п’ятої статті 20, частини шостої статті 312 Закону, при формуванні та реєстрації нотаріусом таких заяв слід виходити з наступного:

  • друк сформованої та зареєстрованої заяви не передбачений;
  • не передбачено підписання заяви, накладання ЕЦП як суб’єктом права, так і нотаріусом;
  • на сьогодні програмні засоби ведення Державного реєстру прав не дозволяють зареєструвати заяву, не вказавши роль субʼєкта «заявник». Перелік заявників в сфері державної реєстрації прав визначено пунктом 3 частини першої статті 2 Закону, отже, нотаріус не є заявником в цій сфері. До приведення діючого програмного забезпечення у відповідність до вимог закону доцільно при формуванні заяви зазначати заявником субʼєкта, який набуває речове право у результаті вчинення нотаріальної дії.

До приведення програмних засобів ведення реєстру у відповідність до прийнятих законодавчих змін, з метою розмежування заяв, поданих заявниками, та заяв, сформованих нотаріусами у результаті вчинення нотаріальних дій, вбачається можливим у додаткових відомостях вказувати: “Заява формується та реєструється нотаріусом згідно зі статтею 312 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

  1. Додано спеціальну норму, що регулює питання формування реєстраційної справи у випадках проведення нотаріусами державної реєстрації речових прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій. В зазначених випадках реєстраційна справа формується в електронній формі (частина 1 статті 17 Закону).

Таким чином, у випадках самостійного формування та реєстрації нотаріусом заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій, реєстраційна справа у паперовій формі не формується. Відповідно, документи для долучення до реєстраційної справи суб’єкту, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, не передаються. Фактично, єдиними паперовими документами в таких випадках можуть бути квитанції (платіжні доручення) про сплату адміністративного збору. До врегулювання питання на рівні підзаконних нормативних актів вбачається доцільним долучати ці документи до справи приватного нотаріуса (державної нотаріальної контори) з індексом за номенклатурою 01-30.

Розділ ІV. Зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань»

  1. Внесено зміни до пункту 8 частини першої статті 1, частини п’ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі в цьому розділі – Закон), якими уточнено і впорядковано перелік осіб, які є заявниками у наступних випадках:
  2. у разі подання заяви про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю (далі в цьому розділі – ТОВ/ТДВ) в порядку спадкування (правонаступництва) для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі в цьому розділі – ЄДР), заявником є спадкоємець чи правонаступник учасника ТОВ/ТДВ або уповноважена ними особа;
  3. у разі подання заяви про вихід з ТОВ/ТДВ для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, заявником є учасник, який виходить з ТОВ/ТДВ, його спадкоємець чи правонаступник або уповноважена ними особа;
  4. у разі подання акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ/ТДВ для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, заявником є особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі ТОВ/ТДВ, особа, яка відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа;
  5. у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу ТОВ/ТДВ та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ/ТДВ для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, заявником є позивач або уповноважена ним особа.

Слід зауважити, що перелік зазначених заявників не зазнав змін по суті, а був лише стилістично відредагований і перенесений з частини п’ятої статті 17 Закону до пункту 8 частини першої статті 1 Закону, яким визначається поняття терміну “заявник”.

  • Частину другу статті 4 Закону, яка регулює питання територіальності державної реєстрації, викладено в новій редакції.

Не зазнав змін принцип територіальності державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, реєстрація цих суб’єктів проводиться:

  • на підставі документів, поданих у паперовій формі – в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за їх місцезнаходженням;
  • на підставі документів, поданих в електронній формі – незалежно від їх місцезнаходження.

Розширено територію, на якій може проводитись державна реєстрація фізичних осіб – підприємців, на всю Україну, незалежно від місця знаходження таких суб’єктів, як на підставі документів, поданих у паперовій, так і в електронній формі.

Відтепер за наказом Міністерства юстиції України державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, у визначених випадках може проводитися не лише в межах декількох зазначених вище адміністративно-територіальних одиниць, а і незалежно від місцезнаходження юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в межах України.

Слід нагадати, що згідно наказу Міністерства юстиції України № 3359/5 від 25.11.2016 державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також населені пункти, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях, здійснюється незалежно від їх місцезнаходження/місця проживання в межах України.

  • Частиною третьою статті 4 Закону встановлені випадки, коли державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, відразу після вчинення посвідчувального напису на документі або підписання документа, що ним видається:
  • у результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;
  • у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи.

Виключеннями є наступні випадки, коли нотаріус не має обов’язку проводити державну реєстрацію змін відразу:

  • нотаріальне посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю;
  • видача свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю;
  • нотаріальне посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов’язується з настанням певної обставини;
  • інші випадки, передбачені статтею 4 Закону.

Отже, такі випадки не є поширеними; на практиці така реєстраційна дія найчастіше пов’язана з видачею свідоцтв про право на спадщину, посвідченням правочинів, предметом яких є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) приватного підприємства чи фермерського господарства, рідше – командитного товариства, повного товариства, колективного товариства, орендного підприємства тощо.

Варто звернути увагу, що обов’язковість нотаріального посвідчення договорів відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи законом не встановлена та може здійснюватись за бажанням сторін.

Одночасно частину першу статті 26 Закону доповнено пунктом 10, згідно з яким розгляд документів, поданих для державної реєстрації у результаті вчинення нотаріальних дій, передбачених абзацом першим частини третьої статті 4 цього Закону, здійснюється у такі строки: відразу після вчинення нотаріусом посвідчувального напису на документі або підписання ним документа. У разі нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов’язується з настанням певної обставини, державна реєстрація прав проводиться після настання певної обставини.

  • Частину другу статті 6 Закону доповнено пунктами, згідно яких державний реєстратор зобов’язаний:

1) встановлювати черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації.

Слід зазначити, що технічні особливості програмних засобів ведення ЄДР на сьогодні не дозволяють виконати цей обов’язок, оскільки реалізована можливість прийняття і розгляду лише однієї заяви та до повного завершення реєстраційної дії неможливо подати і зареєструвати ще один пакет документів щодо тієї самої юридичної особи;

2) перевіряти використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

  • Внесені зміни до частини першої статті 8 Закону, згідно яких портал електронних сервісів, серед іншого, забезпечує автоматичне оприлюднення у режимі реального часу відомостей ЄДР про припинення юридичної особи та строк заявлення кредиторами своїх вимог.
  • Внесені зміни до частини другої статті 9 Закону, якими з переліку відомостей про юридичну особу, які мають міститися в ЄДР, виключено перелік учасників:
  • громадських організацій;
  • акціонерних товариств;
  • громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи;
  • благодійних фондів;
  • політичних партій.

Одночасно встановлено, що ЄДР має містити не лише вид установчого документа, а і установчий документ.

  • Статтю 14 Закону доповнено частиною сьомою, згідно якій учасник, керівник юридичної особи має право на безоплатній основі в режимі реального часу засобами телекомунікаційного зв’язку отримувати інформацію про факт подання або прийому документів, поданих для проведення реєстраційних дій щодо такої юридичної особи.
  • До частини першої статті 15 Закону внесені зміни щодо вимог до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації.

Так, змінено вимоги щодо оформлення наступних документів:

1) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом (пункт 6 частини першої статті 15 Закону).

Слід звернути увагу, що законом № 132-IX від 20.09.2019 статтю 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» було доповнено частиною десятою наступного змісту: «рішення учасників про провадження діяльності на підставі модельного статуту підписуються усіма засновниками (учасниками). Рішення учасників про перехід товариства з модельного статуту на діяльність на підставі статуту та рішення учасників про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, підписуються учасниками, які голосували за відповідне рішення. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноваженої особи засвідчується нотаріально, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису.»;

2) установчий документ юридичної особи (крім державного органу, органу місцевого самоврядування, юридичної особи, яка створена та діє на підставі модельного статуту) викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами, крім випадків заснування юридичної особи).Справжність підписів на установчому документі юридичної особи, викладеному у письмовій формі (крім юридичної особи, створеної на підставі розпорядчого акта державного органу, органу місцевого самоврядування), нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом (пункт 9 частини першої статті 15 Закону).

Дія абзацу першого пункту 9 частини першої статті 15 Закону в частині нотаріального засвідчення справжності підпису не поширюється на державну реєстрацію:

  • створення юридичної особи (крім створення в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу);
  • що проводиться на підставі установчого документа юридичної особи, створеного на порталі електронних сервісів та підписаного з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри;
  • громадського об’єднання;
  • благодійної організації;
  • релігійної організації;
  • професійних спілок, їх об’єднань, організацій профспілок, передбачених статутами профспілок та їх об’єднань.

3) передавальний акт (у разі злиття, приєднання, перетворення) та розподільчий баланс (у разі поділу або виділу) юридичної особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом. Справжність підписів на передавальному акті та розподільчому балансі юридичної особи нотаріально засвідчується з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім випадків, передбачених законом (пункт 12 частини першої статті 15 Закону).

Дія абзацу першого пункту 12 частини першої статті 15 Закону в частині нотаріального засвідчення справжності підпису не поширюється на державну реєстрацію:

  • державного органу;
  • органу місцевого самоврядування;
  • громадського об’єднання;
  • благодійної організації;
  • релігійної організації;
  • на державну реєстрацію, що проводиться на підставі передавального акта чи розподільчого балансу в електронній формі, підписаного з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри;
  • юридичної особи, створеної на підставі розпорядчого акта державного органу, органу місцевого самоврядування.
  • Частину п’яту статті 17 Закону викладено в новій редакції. Відтепер для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників ТОВ/ТДВ подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) ТОВ/ТДВ про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників. Справжність підписів учасників, які голосували за рішення, засвідчується нотаріально з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо у випадках, передбачених законом, таке рішення приймається без урахування голосів учасників у зв’язку з настанням певної обставини, подається документ, що підтверджує настання такої обставини.

При цьому слід мати на увазі наступне. У разі якщо ТОВ/ТДВ має два або більше учасників, рішення вищого органу товариства – загальних зборів учасників – оформлюється протоколом.

У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником одноособово та оформлюються письмовим рішенням.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону до рішення єдиного учасника товариства не застосовуються вимоги статей 32-36 цього ж Закону (порядок скликання, проведення загальних зборів учасників товариства, прийняття рішень з питань порядку денного, заочне голосування, опитування), що має враховуватись при оформленні рішення;

б) рішення загальних зборів учасників ТОВ/ТДВ про виключення учасника з товариства. Справжність підписів учасників, які голосували за рішення, засвідчується нотаріально з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо у випадках, передбачених законом, таке рішення приймається без урахування голосів учасників у зв’язку з настанням певної обставини, подається документ, що підтверджує настання такої обставини;

в) заява про вступ до ТОВ/ТДВ. Справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Разом з заявою подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження правонаступництва юридичної особи використовуються відомості ЄДР, у тому числі установчі документи такої юридичної особи, що містяться в ЄДР;

г) заява про вихід з ТОВ/ТДВ. Справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ/ТДВ. Справжність підписів на акті засвідчується нотаріально з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу ТОВ/ТДВ та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ/ТДВ.

У разі державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в ЄДР, пов’язаних із входженням до складу учасників ТОВ/ТДВ іноземної юридичної особи, також подається документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо).

Дія цієї частини щодо нотаріального засвідчення справжності підпису не поширюється на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що вносяться на підставі документів, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

  1. Підстави для відмови у державній реєстрації, встановлені частиною першою статті 28 Закону, доповнено наступними пунктами:

32) документи подані до неналежного суб’єкта державної реєстрації”;

101) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

102) щодо юридичної особи, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, якщо таке рішення або його частину визнано недійсними, зміни до установчих документів юридичної особи є підставою для проведення реєстраційних дій.

Підстави для відмови у державній реєстрації фізичної особи – підприємця, встановлені частиною другою статті 28 Закону, доповнено наступним пунктом:

31) документи подані до неналежного суб’єкта державної реєстрації.

  1. Пункт 1 частини третьої статті 7 Закону викладено в новій редакції. З набранням змінами до Закону чинності програмне забезпечення ЄДР, серед іншого, повинно забезпечувати автоматизацію процесу державної реєстрації та інших реєстраційних дій та відтворення його процедур, у тому числі:
  2. автоматичне формування та присвоєння дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі;
  3. відображення відомостей про проведені реєстраційні дії, відмову в їх проведенні, про скасування реєстраційних дій, про виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру, про суб’єкта державної реєстрації та державного реєстратора;
  4. відображення відомостей про результати розгляду документів, поданих для державної реєстрації, про надання відомостей з Єдиного державного реєстру;
  5. відображення відомостей про документи, подані для проведення реєстраційних дій, у тому числі дату набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію;
  6. автоматичний моніторинг ризикованих реєстраційних дій за критеріями, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Також, з урахуванням змін, програмне забезпечення ЄДР повинно забезпечувати інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів, у тому числі автоматизований, безпосередній доступ державних реєстраторів до реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, у тому числі до тих, що містять персональні дані особи.

  1. Виключено абзац другий частини сьомої статті 6 Закону, внаслідок чого обмеження проведення реєстраційних дій щодо суб’єкта державної реєстрації, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах, поширюватиметься також на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями.
  1. Частину третю статті 341 Закону доповнено абзацами четвертим та п’ятим такого змісту:

Моніторинг не може проводитися щодо одного й того самого державного реєстратора та/або суб’єкта державної реєстрації частіше одного разу на рік, крім перевірок (моніторингу) за зверненнями фізичних чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України.

Проведення повторних перевірок та моніторингу за той самий період, який вже був предметом перевірки (моніторингу), не допускається, крім перевірок (моніторингу) за зверненнями фізичних чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України”.

Розділ V. Зміни до Цивільного кодексу України

  1. Внесені зміни до статті 116 Цивільного кодексу України, якими уточнено, що учасник господарського товариства має право відчужити як частку, так і частину частки в статутному капіталі господарського товариства; а також встановлено, що договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Розділ VІ. Зміни до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

  1. Змінено зміст частини другої статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Відтепер рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
  2. В частині першій статті 55 змінений порядок оприлюднення інформації про припинення товариства, чим скасовано вимогу публікації в органі друку, в якому публікуються дані про державну реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про прийняте рішення. Натомість повідомлення про припинення товариства та строк для заявлення кредиторами своїх вимог оприлюднюються на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань автоматично у режимі реального часу за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Розділ VІІ. Зміни до Закону України «Про нотаріат»

  1. Статтю 8 Закону України «Про нотаріат» (нотаріальна таємниця) доповнено новою частиною, якою встановлено, що внесення нотаріусом у випадках, передбачених законодавством, інформації до Єдиного реєстру довіреностей, Спадкового реєстру та інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України, не є порушенням нотаріальної таємниці.
  • Змінами до статті 34 Закону України «Про нотаріат» встановлено додатковий захист документів, справжність підпису на яких засвідчується нотаріально та які подаються для державної реєстрації, шляхом встановлення вимоги щодо викладення на спеціальних бланках нотаріальних документів текстів:
  • рішень юридичних осіб. Такими рішеннями є, наприклад, рішення єдиного учасника (приймається учасником одноосібно), рішення власника, рішення загальних зборів учасників (оформлюється протоколом), а також інші рішення уповноважених органів юридичної особи (вищого, виконавчого, наглядової ради, ревізійної комісії тощо). Цей перелік не є вичерпним;
  • актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі;
  • актів про передання нерухомого майна до статутних капіталів юридичних осіб;
  • актів про передання нерухомого майна зі статутних капіталів юридичних осіб;
  • передавальних актів;
  • розподільчих балансів;
  • інших документів, визначених законами.

Одночасно внесено відповідні зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Слід звернути увагу, що зміни до зазначеного закону не враховують те, що консульські установи України також вчиняють нотаріальні дії щодо засвідчення справжності підписів на документах, проте спеціальні бланки нотаріальних документів не використовують.

Слід звернути увагу, що викладення статутних документів юридичних осіб на спеціальних бланках нотаріальних документів чинним законодавством не передбачено.

Згідно із статтею 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси засвідчують справжність підписів на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.

Відтворення текстів нотаріальних документів, які відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів, проводиться з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Правилами ведення нотаріального діловодства, Порядком витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 812), Порядком ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 4 листопада 2009 р. N 2053/5).

Тексти викладаються як з лицьового так і зворотного боку бланку. Перед підписанням документа нотаріус зобов’язаний забезпечити ознайомлення з його змістом сторін (учасників). При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Підпис особи або її представника у разі необхідності свідка(ів) або перекладача на нотаріальному документі виконується власноручно.

Відповідно до статті 48 Закону України “Про нотаріат» при засвідченні справжності підпису на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи. Вчинення посвідчувальних написів про засвідчення справжності підписів на документах здійснюється нотаріусом за формами №№64-71Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, положеннями яких передбачено правила викладення посвідчувальних написів, переносу, дописок або виправлень.

Посвідчувальні написи за формами №№64-71 розміщуються після викладення повного тексту документа з усіма необхідними для такого виду документа реквізитами, в тому числі усіма підписами осіб, справжність яких засвідчується.

Можливості використання нотаріусом для вчинення нотаріальних дій спеціальних бланків нотаріальних документів, які отримані іншим нотаріусом, не передбачено діючим законодавством України (крім випадку передавання бланків між нотаріусами із складенням акта приймання-передачі і одночасним повідомленням адміністратора Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів у межах нотаріального округу).

Завідуючі державними нотаріальними конторами, державними нотаріальними архівами, державні та приватні нотаріуси несуть персональну відповідальність за додержання вимог цього Порядку щодо витрачання, зберігання, обігу бланків і звітності про їх використання.

  • Доповнено статтю 43 Закону України «Про нотаріат»; відтепер при вчиненні нотаріальної дії не лише нотаріуси, а також і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
  • У статті 43 Закону України «Про нотаріат» виключено частину четверту – норму про те, що особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною, чим норми Закону України «Про нотаріат» приведено у відповідність до Цивільного кодексу України та Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
  • Конкретизовано, що за допомогою Єдиного реєстру довіреностей нотаріусом перевіряється дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України (частина сьома статті 44 Закону України «Про нотаріат»).

01 листопада 2019 року

Комісія з аналітично-методичного забезпечення

нотаріальної діяльності НПУ

Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо захисту права власності»
№ 159-IX від 3 жовтня 2019 року

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/159-20